Війна як розвага: коли смерть стає контентом
Від стрілялок до реальності: нові «розваги» XXI століття.
Його Королівська Високість Чарльз Третій, отримавши від воїна в чорній футболці планшет зі смертю в онлайн-режимі, смачно поснідає вареним яєчком «на м’яко», виїсть срібною ложечкою традиційний британський пудинг, зап’є горнятком ранкової кави і десь так перед ланчем, щоб себе чимось розважити в нудному букінгемському існуванні, візьме до рук подарований айпад і почне зацікавлено розглядати, як розриваються на шматки тіла нелюдів-орків.
Його Королівській Високості Чарльзу Третьому настільки сподобається побачена «розвага», що він покличе свого онука, спадкоємця Британської корони, принца Джорджа Кембриджського, щоб той перестав бавитися в усілякі стрілялки на ігровій приставці, а змалку привчався бути лондонським козарлюгою, сповненим сміливості й хоробрості — хай не віртуальні страшилки споглядає, а дивиться планшет у режимі реального часу.
У XXI столітті це радше виглядає як психопатія азартника, одержимого смертями, війною, шматуванням тіл тощо. Крім цілковитої девальвації таких сакральних понять, як Смерть і Життя, подарунковий планшет назавжди змінив позиціонування з «подивіться, як нас жахливо вбивають» на «подивіться, як класно ми вбиваємо».
Гарячка війни затьмарює розум і знеструмлює етику. У час, коли людина й людяне — зеро, особливої ваги набувають нагадування про антропоцентризм, упослідження якого завжди вигідне статистам і правителям.
Саме тому треба частіше самим собі нагадувати, що, крім запою смертями, є ще й цінність життів. Або принаймні дистанційна повага до цієї теми.